Чи знаєте ви, що...

.....впродовж 1795-1796 рр. у США проживав українець за походженням, мореплавець, географ, океанограф Юрій Лисянський; впродовж 1809-1822 рр. послом Росії у Штатах перебував українець, дипломат Петро Полетика; у 1864 р. до США емігрував українець, православний священник, громадський діяч Агапій (Андрій) Гончаренко;

.....нащадок донських козаків, за деякими версіями, уродженець Слобожанщини, військовик Іван Турчин брав участь у Громадянській війні у США, командуючи бригадою в армії Півночі, а одного разу навіть урятував життя Аврааму Лінкольну;

.....волинський шляхтич Михайло Скибицький (Мігеля Роля) дослужився до

звання полковника у війську Симона Болівара, був ад’ютантом і біографом першого президента Венесуели Хосє Антоніо Паеса; полтавчанин Семен Петлюра, з дитинства захоплюючись подвигами Визволителя, змінив собі ім’я на Симон.

Терміни та поняття, які варто знати й розуміти: Аболіціонізм — (від однойменного французького слова чи латинського — «аболіціо» — «скасування»); наприкінці XVIII - на початку XIX ст. у США — рух за скасування рабства чорношкірого населення.

11.1. Як утворювалися незалежні держави у Латинській Америці?

До кінця XVIII ст. чималі простори Латинської Америки були колоніями Іспанії, Португалії та Франції. Однак під впливом проголошення незалежності США, поширення ідей Французької революції місцеве населення згуртувалося в боротьбі за свободу. Першим повстало французьке Сан-Домінго, що на острові Гаїті. У 1791 р. місцевий лідер Лувертюр Туссен підняв єдине в історії успішне повстання рабів. Лідер, як і тисячі інших патріотів, загинув, але в 1804 р. проголошено незалежність республіки Гаїті. Наступною стала Мексика. Скориставшись поразками іспанців у війні з

наполеонівською армією, місцеве населення в 1810 р. розпочало визвольне повстання. Його очолили священники Мігель Ідальго і Хосе-Марія Морелос. Хоча тривалий час іспанському війську вдавалося боронитися від повсталих, 24 серпня 1821 р. виснажена

метрополія визнала незалежність мексиканців. Силу Португалії також «підкосив» Наполеон І Бонапарт — на початку ХІХ ст. португальський королівський двір утік до Бразилії. Однак, це лише посилило тамтешній рух за самостійність. У 1822 р. Бразилія уне-залежнилась як імперія у вигляді конституційної монархії. Із 1889 р. вона — Республіка Сполучених Штатів Бразилії.

Боротьбу за незалежність в інших володіннях Іспанії очолив аристократ Сімон Болівар (*1783—f1830). Він рано осиротів, але оскільки його родині належали численні золоті, срібні й мідні копальні у Венесуелі, не бідував. Користуючись власними коштами та підтримкою не лише земляків, але і європейської ліберальної спільноти,

наважився на збройну боротьбу. Як наслідок, у 1819 р. утворилася так звана істориками Велика Колумбія — об’єднання сучасних власне Колумбії, Панами, Венесуели та Еквадору. Президентом, звісно, обрали Сімона Болівара. У 1824 р. він визволив від іспанців Перу. Північна його частина виокремилась як Болівія, названа на честь Визволителя.

Усі новоутворені країни отримали складний спадок. Хоча чимало держав оголошувалися республіками, владу часто захоплювали місцеві військові ватажки-каудильйо, які правили як диктатори. Величезні території поєднувалися кепськими шляхами сполучення. Селяни тривалий час залежали від плантаторів. Рабство в регіоні вдалося здолати ближче до кінця ХІХ ст.

Міркуємо і діємо!

1. Назву «Латинська Америка» запропонував Наполеон ІІІ. Доти вживали термін «Іспанська Америка». Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся підґрунтя пропозиції французького імператора. 2. У чому особливості визвольних рухів народів Латинської Америки? 3. У 1813 р. Національний конгрес Венесуели проголосив Сімона Болівара «Визволителем». Чому й сьогодні в країнах Латинської Америки процвітає «болівароманія»?

11.2. Які особливості розвитку США в першій половині ХІХ ст.? Чому розпочалася Громадянська війна?

Від дати проголошення незалежності Сполучені Штати Америки були республікою. Нею управляли виборні президент і конгрес (парламент), що складався із сенату й палати представників. Держава існувала у вигляді федерації — союзу штатів із збереженням часткового суверенітету. На початках цей союз не вирізнявся такою єдністю, як сьогодні. На Півночі відбулася промислова революція. Численні заводи, фабрики, шахти, залізниці, що розвивалися, потребували працівників, тому туди, шукаючи кращої долі, невпинно приїжджали європейці. Водночас процвітали фермери, які,

самостійно порядкуючи, забезпечували продуктами харчування. Натомість Південь США заполонили плантаційні господарства, де масово працювали раби. Землевласники, володіючи дармовою робочою силою, багатіли із продажу вирощених товарів (наприклад бавовни) до Британської імперії. Звичайно, що європейські переселенці осідали в південних штатах значно рідше. Туди здавна завозили африканців (хоча у 1809 р. купівлю рабів офіційно заборонили, їх возили контрабандою). І «південні», і «північні» американці однаково вороже ставилися до корінного населення, яке поступово витісняли на простори Заходу. Землі індіанців купували, обмінювали, забирали силою, зганяючи власників у резервації — місця відокремленого поселення тубільців.

Потреба нових земель постійно поставала перед американцями. Ще 1803 р. вони викупили у французів Луїзіану (Наполеон І Бонапарт потребував грошей для війн, тому продав цілу провінцію, хоча покупців задовільнив би лише Новий Орлеан, потужний порт на річці Міссісіпі). В іспанців придбали Флориду, а після переможних війн із Великою Британією і Мексикою приєднали Орегон, Техас, Нову Мексику, Каліфорнію. Таким чином США розпросторилися між двома океанами. Тривалий період політикам Півдня і Півночі вдавалося домовлятися й ухвалювати спільні рішення. У 1822 р. вони затвердили «Доктрину Монро» (від імені тодішнього президента Джеймса Монро). Документ застерігав європейські уряди від втручання у справи в Західній півкулі, чим оголошував її пріоритетною для американського впливу. Результатом компромісу також стало утворення в 1828 р. Демократичної партії, що об’єднала частково робітництво, підприємців Півночі, плантаторів Півдня, які перебу-

вали при владі понад 30 років майже безперервно. Часто між плантаторами й фермерами виникали суперечки. Як наслідок, у 1854 р. з’явилася Республіканська партія, що її утворили представники буржуазії та власники ферм із Півночі — здебільшого противники рабства. Конкуренція між демократами й республіканцями до сьогодні визначає політичне життя американського народу.

У другій третині ХІХ ст. у США пожвавився рух аболіціоністів. Ці самовіддані противники рабства допомагали афроамериканцям утікати від ненависних хазяїнів, переховували втікачів, прокладали для них спеціальні таємні маршрути. У 1860 р., на радість аболіціоністів та більшості мешканців Півночі, у президентських виборах переміг республіканець, теж прибічник скасування рабства Авраам Лінкольн (*1809—f1865). Проте його обрання призвело до конфлікту, а невдовзі до воєнного протистояння між американцями.

Міркуємо і діємо!

1. Послуговуючись мапою, відстежте розширення території США упродовж першої половини ХІХ ст. 2. Поясніть відмінності між фермерським і плантаторським способами господарювання.

З. Назвіть причини конфлікту між Північчю і Півднем США. Чи суперечило рабовласництво статтям Конституції США та поправкам Біллю про права?

11.3. Як розгорталася Громадянська війна у США?

Події закрутилися ще до дня інавгурації (урочистого вступу на посаду) Авраама Лінкольна. Колишній президент від демократів Джеймс Бьюкенен перекинув чимало військового майна на Південь. Тоді ж зі складу США вийшла Південна Кароліна. 1 лютого

1861 р. до неї долучилися Луїзіана, Міссісіпі, Флорида, Алабама, Джорджія і Техас, згодом інші. Вони сформували Конфедерацію

(об’єднання 11-х південних штатів), обравши її очільником плантатора Джефферсона Девіса. Конфедерати виступали за збереження рабства, хоча на позір обстоювали рівність та свободу. Спочатку Авраам Лінкольн обіцяв серйозні поступки рабовласникам, наголошував на обмеженні, а не на забороні використання праці рабів. Однак це не зупинило протистояння.

Мовою історичного джерела Витяг із Конституції Конфедерації, 1862р.: «...Конфедерація може набувати нові території, і Конгрес має право видавати закони й утворювати уряди для населення усієї території... і створити штати, які можуть бути прийняті до Конфедерації. На усіх таких територіях інститут рабства ... визнається і захищається Конгресом і територіальним урядом; населення конфедеративних штатів і територій має право ввозити на таку територію рабів, законно набутих ними у будь-якому із штатів або територій конфедеративних штатів.».

12 квітня 1861 р. солдати Конфедерації бомбардували, атакували і невдовзі захопили форт Самтер у Південній Кароліні, що означило початок Громадянської війни. Північні штати володіли більшими промисловими можливостями, але армія Півдня виявилася краще організованою, до того ж вона сподівалася на іноземну підтримку. Через рік, у квітні 1862 р. ціною великих втрат полководцеві північних збройних сил, генералу Уліссу Гранту вдалося розбити противника в битві біля річки Теннессі, пізніше — заволодіти Новим Орлеаном. Бунтівним штатам оголосили морську блокаду. Однак дуже скоро фронт наблизився до Вашингтона. Влітку 1862 р. урядове військо зазнало кількох відчутних поразок. Зокрема, генерал Роберт

Лі розбив «янкі» (як зневажливо називали мешканців Півночі) поблизу міста Фредериксберг: конфедерати втратили вбитими та пораненими 5,3 тис. осіб, урядовці — 12,7 тис.

Відчуваючи брак військового резерву, Авраам Лінкольн вдався до реформ. У травні 1862 р. з його ініціативи Конгрес ухвалив перший акт (закон) про гомстеди (земельні ділянки). Документ гарантував кожному американцю (який не воював проти уряду) можливість за невелику плату (10 доларів) отримати наділ для господарювання. Жінки й емігранти, що претендували на громадянство, також мали право на гомстед, площа якого становила 160 акрів (64,75 га). Далі президент оголосив про звільнення рабів із 1 січня 1863 р. та взагалі заборонив рабство. Збройні сили Півночі одразу поповнилися мігрантами та афроамериканцями, що забезпечило перевагу у війні. В липні 1863 р. відбулася битва біля міста Геттісберг, унаслідок якої обидві сторони втратили приблизно по 23 тис. осіб, але армія Півдня підупала. Урядове військо розпочало наступ кількома напрямками і зайняло столицю Конфедерації — місто Річмонд. 9 травня 1865 р. президент Ендрю Джонсон оголосив про закінчення Громадянської війни.

Наслідки Громадянської війни у США

Громадянська війна 1861-1865 рр. виявилася найкривавїшим конфліктом в історії США. Обидві сторони використовували технічні військові новинки: потужні гармати, міни, ручні гранати, багатоствольні карабіни. Штати, де відбувались активні бойові дії, зазнали спустошень. Людські втрати склали близько 500 тис. осіб (350 тис. — Північ, 150 тис. — Південь), причому

більше від інфекційних хвороб, ніж від кровопролить.

Перемога Півночі привела до змін у розвитку країни. Спроба розділити США зазнала краху. Після війни за будь-які заклики до відокремлення карають. Водночас оголошено національне примирення — провідних діячів Конфедерації звільнено від покарання, але позбавлено можливості обіймати державні посади. Впродовж 1865-1877 рр. проведено Реконструкцію Півдня: для управління бунтівними штатами запроваджено військові адміністрації, 1 млн афроамериканців надано виборче право.

Акти про гомстеди «розв’язали руки» фермерам, які заповзялись освоювати нові землі. Після скасування рабства афроамериканці ще лишалися упослідженими в південних штатах, проте поступово долучалися до вільного життя. Заборону рабства закріпили 13-ою поправкою до Конституції США. Конфедерати не пробачили Аврааму Лінкольну скасування рабства та поразки у війні. Ще 14 квітня 1865 р. шістнадцятого президента США смертельно поранили в театрі.

Міркуємо і діємо!

1. Прочитайте уривок із конфедераційної конституції. Чи її можна вважати демократичною? Чому? 2. Існує версія, що на початку Громадянської війни президент Авраам Лінкольн зустрівся з письменницею Гаррієт Бічер-Стоу і сказав їй: «Ви є та маленька жінка, яка розпочала цю велику війну». Відвідайте шкільну бібліотеку і прочитайте твір, авторка якого заслужила такої оцінки американського президента. 3. День народження Авраама Лінкольна є національним святом у деяких штатах Америки. Як ви вважаєте, в яких? Перевірте свої припущення в пошукових системах інтернету.

2. Поясніть, як ви розумієте поняття «аболіціонізм». Зі словників дізнайтесь інші значення цього слова. 3. А. Складіть і запишіть у зошит хронологічну задачу, де з’ясуйте, через скільки днів після початку Громадянської війни набула чинності постанова «Про скасування рабства» в США. Б. Послуговуючись мапою, розкажіть про утворення незалежних держав у Латинській Америці та перебіг Громадянської війни в США. 4. Проаналізуйте причини формування

національно-визвольних рухів у країнах Америки, наслідки ухвалення «доктрини Монро», передумови і наслідки Громадянської війни та Реконструкції в США. Подискутуйте в групах. 5. Оцініть історичне значення вчинків Сімона Болівара, Авраама Лінкольна. Кого і чому називали «чесним Ейбом», «Визволителем»?

6. Послуговуючись різновидовими джерелами інформації, укладіть історичний портрет Сімона Болівара чи Авраама Лінкольна (на вибір). Підготуйте добірку їхніх висловів, що можуть відобразити сьогоднішні події.

Узагальнення до розділу 2 «ЄВРОПА ТА АМЕРИКА В ДОБУ РЕВОЛЮЦІЙ І НАЦІОНАЛЬНОГО ОБ’ЄДНАННЯ (1815-1870 рр.)»

1801-1825 р.	Олександр і - імператор Росії
1804 р.	Проголошено незалежність республіки Гаїті
1815-1830 рр.	Реставрація Бурбонів у Франції
1815-1831 рр	Діяльність карбонаріїв в Італії
1819 р.	Утворення Великої Колумбії
1821 р.	Проголошено незалежність Мексики
1821-1848 рр.	Клемент фон Меттерніх - канцлер Австрії
1822 р.	Бразилія стала незалежною державою
1825 р., 14 грудня	Збройний виступ дворян-військовиків проти самодержавства в Росії
1830-1840-і рр.	Чартистський рух в Англії
1830-1848 рр.	Липнева монархія у Франції
1848-1849 рр.	«Весна народів»
1853-1856 р.	Кримська війна
1861-1865 рр.	Громадянська війна у США
1862 р.	Італія стала конституційною монархією
1870-1871 рр.	Франко-прусська війна
1871 р.	Проголошено Німецьку імперію

Розділ 3.

МОДЕРНІЗАЦІЯ КРАЇН ЄВРОПИ ТА АМЕРИКИ в останній третині XIX - на початку XX ст. ПРОБУДЖЕННЯ АЗІЇ

1. «Штольверк», упакування шоколаду, 1890 р.

2. Служба в День очищення (спокути), яку проводять єврейські солдати німецької армії поблизу міста Мец, друк на бавовні із гравюри ймовірно Моріца Даніеля Оппенгейма, 1870 р.

3. «Парафіяльна церква в місті Бад-Аусзее», Емануель Штоклер, 1882 р.

4. Флотська вулиця, місто Лондон, Джеймс Валентин, 1890 р.

 

Це матеріал з підручника "Всесвітня історія" за 9 клас Васильків 2022